Рем Колхас: "Архітектура має серйозні проблеми сьогодні"

[App Photo: Wikimedia (CCTV Headquarters)]

(переклад Alex Betly)

На AIA конвенції 2016 року, легендарний архітектор дав професії чесну оцінку своїх невдач.

Рем Колхас, володар Прітцкерівської премії голландський архітектор, теоретик і провокатор , говорив з Мохсен Мостафаві, деканом Гарвардської вищої школи дизайну, в заключному слові для AIA конвенції 2016 року. Колхас, який заснував відому архітектурну фірму OMA , відверто говорить про недоліки професії, як вона могла адаптуватися до мінливого соціального і технічного клімату сьогодні, і як його рідкісна здатність робити "балетне
витягування" тримає ключ до майбутнього. Ось основні моменти:

Зв'язок вимагає капітального ремонту:
"В архітектурі є серйозна проблема сьогодні в тому, що люди, які не схожі один на одного не спілкуються. Насправді я більше зацікавлений в спілкуванні з людьми,з якими я не згоден, ніж з людьми, з якими згоден."

"Певна віртуозність інтерпретації кожного явища має вирішальне значення. Ми працюємо в світі, де так багато різних культур працюють в той же час кожен зі своєю власною системою цінностей. Якщо ви хочете мати відносини, ви повинні бути відкритим для величезної кількості значень, інтерпретацій і читань. старомодний західний постулат 'Це таке' 'Те інше' більше не витримує критики. Ми повинні бути інтелектуальними і строгими, але в той же час релятівістами."

Професія повинна компенсувати її повільні темпи:
"Архітектура це професія, яка займає величезну кількість часу. Найменш архітектурне зусилля займає щонайменше, чотири або п'ять або шість років, і ця швидкість, дійсно, занадто повільна для революцій, які відбуваються."

Найбільше значення архітектури в майбутньому може бути навіть не саме архітектура.
"Архітектура і мова архітектури - платформа, креслення, будова - стала майже кращею мовою для визначення багатого явища із Силіконової долини, з яким ми зіткнулися. Вони заволоділи нашими метафорами, і це змусило мене думати, що незалежно від нашої швидкості, яка є занадто повільна для Силіконової долини, ми здатні, можливо, думати про сучасний світ, що може бути не завжди у вигляді будівель, але в формі знання, або організації і структури і суспільства, які ми можемо запропонувати і забезпечити.

"Архітектура стоїть однією ногою в світі, який розташовується на площі 3000 років, а інша нога в 21-м столітті. Це майже балет, як розтягування , що робить нашу професію напрочуд глибше. Можна сказати, що ми остання професія, яка має пам'ять, або остання професія, чиє коріння йде в 3000 років і до сих пір демонструє актуальність цих довгих доріг сьогодні. Спочатку я гадав, що ми насправді недоречні, щоб мати справу зі справжнім, але те, що ми пропонуємо на даний час є пам'ять."

Збереження це шлях вперед.
"Ми спробували виявити домени і ділянки в області архітектури, які не є простим вульгарним множенням невдохновленних глобальних проектів. Останнім часом ми дивилися на збереження. Красива річ про збереження, це ви починаєте з того, що вже існує , і тому вже локальна . по визначенню, проект збереження є даниною ранніх культур і менталітетів, до яких ви можете додати новий вимір, нову функцію, нову красу або привабливість. Майже кожен імпульс сигналізує, що процес глобалізації потребує переосмислення або коригування".

Сильний архітектурний проект не про архітекторів.
"Я дійсно ненавиджу це принизливе відношення до архітектури як до ікони... Через читання архітектури як ікони, є дійсно сумний спосіб, яким внесок інших партнерств та інших форм знання ігноруються. Краща робота наполовину інженерна та половина архітектури і, отже, повністю залежить від вкладу інженерів".

Архітектура обов'язково стає більш соціально ініціативною.
"За останні 30 років, архітектура була глибоко під впливом перетворення речей: Тетчер і Рейган, переходячи від держави загального добробуту до ринкової економіки, архітектори використовували для з'єднання з добрими намірами, умоглядно, принаймні з ринковою економікою. ми повільно знайшли собі підтримку, в кращому випадку, індивідуальних амбіцій і, в гіршому випадку, чистий прибуток мотивів. у цьому сенсі, кожна криза, вірогідно, представляє можливість.

"В Європі, ми зіткнулися з припливом двох мільйонів біженців, в основному з Сирії, що створює цікаві можливості. У східній частині Німеччини, є область, де міста майже повністю відмовилися і, частково за допомогою архітекторів, є експеримент щоб побачити, якщо сирійських біженців, які високо освічені, мотивовані, і вчинені можуть повторно населять ці території. біженці могли б пожвавити ділянки міст. Вони пропонують архітектурі цікаву провокацію або запрошення робити хорошу роботу і співпрацювати цікавими способами."

Заохочуючи наступне покоління не про те , щоб робити "baby REMS".
"Я дуже комфортно почуваюся з ідеєю [моєї фірми як] лабораторії, але незручно з "наставництва ". Я повинен сказати, авансом, що ніколи не виховав кого-небудь. Люди виграли від участі в триваючому діалектичному напрямку, в якому наш офіс працює, але ми також отримали вигоду з цих людей. Це пощастило, побічний продукт... Я за це не несу відповідальності [за їх успіх після OMA] ".

Зрештою, архітектура - все про роботу важкого дня.
"Краса архітектури є те, що це стрибок віри, але дуже трудомісткий стрибок віри."

http://www.fastcodesign.com/3060135/innovation-by-design/rem-koolhaas-architecture-has-a-serious-problem-today#

Наше будущее

©Евгений Запоточный

архитектор, урбанист

Недавно, 9 марта 2016 года исполнилось  240 лет со дня выхода в свет книги  Адама Смита  «Исследование о природе и причинах богатства народов». Основная мысль этой книги в том, что источником богатства народов является высокопродуктивный труд. Высокая продуктивность его достигается путем рационального разделения труда. Ныне мы переживаем эпоху смены экономической формации и технологической основы нашей жизни и перехода в будущий мир.

Что значит - войти в будущий мир для отдельной нации или человека?

Это значит не просто искать свое место в сложившейся системе современного разделении труда и рынка, а создавать места в будущем разделении труда, стать не наемником, а создателем новых рабочих мест и новых компетенций. В этом плане, каждый имеет равные возможности, почти что, независимо от страны и региона. Развивая у себя новые виды деятельности. Что нужно, чтобы стать генератором системы Разделения Труда нового типа и новых компетенций.

Для этого есть несколько путей и направлений

1. Порождать новые смыслы в различных ситуациях, которые являются проблемными.

 2.  Задавать иные контексты применимости человеческой активности

 3. Создавать новые цепочки обменов и кооперации высокоразвитых видов интеллектуальной деятельности.

4. Действовать перпендикулярно социальным и политическим системам и не стремиться влиять на них, или приспосабливаться к ним. Их нужно уметь обходить или проходить сквозь них.

5. Работать поверх инфраструктур, и ассимилировать весь материальный мир, превращая его в средства собственной деятельности.

6. Практиковать технологии уникальных сборок с использованием новых технических решений в каждой конкретной локации – новые города, построенные по новым принципам человеческого общежития и инфраструктур, новые производственные системы, новые образовательные единицы, новые гуманитарные, этические и интеллектуальные и информационные системы.

В мире происходят глубокие изменения. В корне изменяется система разделения труда, которая становится глобальной. И эта система разделения труда все меньше будет навязываться какой-то одной страной лидером, это все больше приобретает характер естественного процесса.  Техно сфера и инфосфера перейдет на другую платформу и охватит, практически, весь мир,  проникнет во все уголки земли и, с помощью неё, будет делаться, порождаться и контролироваться многие материальные процессы, обеспечивающие нашу жизнедеятельность. Искусственный мир второй природы станет тем миром, в котором человек должен научиться жить и пользоваться им, для того, чтобы применить все заложенные в нем возможности.  Новому миру, который грядет, уже не нужны просто человеческие индивиды, ей все меньше нужны рабы и грубая рабочая сила, говорящие орудия. Ей нужен другой ресурс, который все меньше содержится в индивиде с приросшим в него, в результате обучения, умением и, сформированном идеологией, мировоззрением.

Возможна травма от соприкосновения с ним, так же само, как возможна травма при неумелом использовании всякого технического прибора. Тот, кто не меняет свои приоритеты и картину мира, тот будет доживать в старых умирающих формах организации жизни, деятельности и быта. Возможно образование естественных резерваций, где люди будут скрываться от мира. Этот мир не хорош и не плох - это объективный процесс, продолжение развития цивилизации. Человечество устроено так что оно не может не прогрессировать, хотя, временами случаются регрессы и откаты назад, часто сопровождающиеся конфликтами и войнами.  Темпы изменений будут разными в зависимости от того, как тому, или иному региону земли удастся осваивать и участвовать в становлении этого нового мира.

Степень освоения и вовлечение в создание этого мира также особенно зависит от человеческого фактора, а именно от того, как будет развиваться гуманитарная сфера, чувств, мироощущений, психическая и соматическая система индивидов вместе с социальными, культурными, этическими системами того или иного региона.

Гуманитарная отсталость притягивает к себе другую отсталость техническую, политическую, интеллектуальную – как реакция на развитие цивилизации,  образуются анклавы реакции, в которых концентрируются те, кто не хочет изменяться – в эти анклавы проваливаются, в том числе, и то, что вытеснено из развивающегося мира, на периферию.

Военные конфликты, гуманитарные катастрофы, политические режимы, построенные на деградирующим человеческом материале, находят для себя точки приложения в тех местах, куда еще не дошла новая волна цивилизации, образуя зоны неблагополучия, обесчеловечивания. И, рано или поздно, эти анклавы погибнут, переродятся, перейдут в режим энтропии, и станут предметом забот более цивилизованной части планеты. В каком-то смысле, эти анклавы указывают на не решенные проблемы, вытесненные на периферию, и служат индикаторами того, до чего может дойти человеческая природа, адекватно не воспринявшая вызовы своей эпохи, и как может деградировать социальная структура общества, на то, что они являются и усугубляются самим развитием.

Развитие вещь жесткая. Если ты летишь в космическом корабле, то ты должен быть членом команды или хотя бы цивилизованным пассажиром, который себя умеет вести в данных условиях. Умеет пользоваться техническим средствами, создавать новое. Развитие цивилизации бросает человеку, его социальной, политической, психологической и телесной-физиологической организации новый вызов.

Такие вызовы человек принимает уже не первый раз в истории развития цивилизации. И каждый раз преодоление и снятие возникающих диспропорций сопровождалось различными жертвами и уступками, с одной стороны и новым расцветом и появлением новых качеств человека и его среды жизни деятельности, с другой стороны.